Українська література ренесансу і бароко. І.Вишенський

Тема. Українська література ренесансу і бароко. І.Вишенський

Мета: розкрити суперечності у світоглядові, громадянській позиції І.             Вишенського, дати поняття про його естетичний ідеал, ознайомити з творчими здобутками; дати поняття про послання як жанр, епоху Ренесансу та бароко; розвивати діалогічне мовлення, уміння в полеміці відстоювати власну точку зору; аналізувати й узагальнювати історичні факти; виховувати повагу до історичного минулого України, патріотизм, толерантність.

ХІД УРОКУ

1.     Перевірка вивченого матеріалу

Бесіда з учнями

1)     Що вам відомо про розвиток давньої літератури?

2)     Як історичні умови, в яких перебував український народ, вплинули на розвиток давньої літератури?

3)     Назвіть найбільш відомих письменників, які творили у ХІV-XVIII ст.

II. Засвоєння учнями нового матеріалу

1.  Вступне слово вчителя

«І ось він перший у нашім краю різко та сміло підніс голос в обо­роні бідного робучого люду, показуючи панам і владикам, що той му­жик — їх брат, а не просто робоча худоба, що він радується й терпить як чоловік і хоче жити як чоловік»,— так сказав про Івана Вишенського Іван Франко, який присвятив йому свою докторську дисертацію.

А І. Драч у вірші «Пам'яті І. Вишенського», продовжуючи манеру давнього поета, підняв голос проти партійної верхівки радянського су­спільства так, як свого часу Вишенський засуджував тих людей, які жи­вуть за рахунок інших:

Ви, пузані, пикаті, тлусті, Хабарники набиті лоєм, Що кланяєтеся лангусті І ходите на збори строєм. Ви крикуни, ченці без віри, Ви спекулянти слизькохвості, Ви барабани товстошкірі, Напнуті на ідейні кості. Вам батога! Лопату вам би! Тоді б поменшало пикатих, Коли б за ваші дифірамби По трудодню на день писати. Та, як в середньому колгоспі, Сипнути кілограм пшениці Та ще — копійок тридцять... Досить?— О куроїди, вічні й ниці.

Протестом проти соціальної несправедливості, прагненням викрити тих, хто живе за чужий рахунок, дбаючи лише про власне збагачення, поезія І. Драча суголосна полум'яним творам І. Вишенського (звернен­ня до теми уроку).

Саме таким рішучим, непохитним і в любові, і в гніві постає він зі сто­рінок роману В. Шевчука «Сім зваб ченця Івана з Вишні» (демонстрація книги). Він був видатним представником полемічної літератури.

2.  Мотивація навчальної діяльності

1. Чи зацікавила вас постать І. Вишенського?

2. Чи знаєте ви, що таке полемічна література? Висловіть свої припу­щення.

3. Які завдання поставимо перед собою?

3.  Самостійна робота учнів з підручником

Настанова до роботи: уважно опрацювати матеріал підручника, осмис­лити його, знайти відповіді на питання:

1.Дати визначення полемічній літературі.

2.Які історичні витоки української полемічної літератури?

3.Чи повинна бути в демократичному суспільстві полемічна літерату­ра? Чи існує вона сьогодні в Україні?

4. Повідомлення учнів про життєвий шлях І. Вишенського

Настанова класу: скласти уявлення про письменника: його зовніш­ність, характер, учинки.

                     Повідомлення 1

У біографії І. Вишенського, на жаль, дуже багато нез'ясованого. Маємо скупі автобіографічні відомості з творів письменника і кілька документальних звісток про нього. Народився найбільш вірогідно між 1545 і 1550 рр. Місце народження — містечко Судова Вишня, де й здо­був освіту. Згадував: «Граматичного дроб'язку я не вчив, риторичних іграшок не бачив, нічого філософського високозаносного не чув». От­же, отримав лише початкову освіту. Високий рівень освіти — результат постійної самоосвіти. Іоанн — це чернече ім'я. Світське ж ім'я Вишен­ського, можливо, Ілля.

Повідомлення 2

Близько 40 років свого життя І. Вишенський прожив у Греції на горі Афон, куди переселився орієнтовно у 1580 році, коли йому виповнило­ся 30—35 років. У розквіті духовних та фізичних сил, закоханий у жит­тя, енергійний, палкий з натури, майбутній письменник верстає далекий шлях, змінює світський одяг на чернечу рясу, стає аскетом. І до кінця життя вже не зрадить чернечому сану. Перехід на Афон — нерозгадана таємниця біографії І. Вишенського. «Що склонило покинути світське життя,— писав І. Франко,— чи пересит двірським шумом, чи які ро­динні гризоти, чи, може яка нещаслива любовна історія, чи виключно релігійні причини, сього не знаємо».

Повідомлення З

Про афонський період Вишенського ми знаємо найменше. Голодне аскетичне життя підірвало здоров'я письменника, туга за Батьківщиною не покидала його. Зберігся цікавий документ, датований 1621 роком: «Осетования о благочестии». Він свідчить, що православні священи­ки Луцька постановили спровадити впливових мужів руських, зокре­ма Івана Вишенського, для захисту православ'я перед католицизмом. Чим все це скінчилось — невідомо, але в Україну Іван Вишенський уже не повернувся. Вважають, що його життя обірвалось на найви­щій стадії аскетизму — в афонській печері-одиночці десь у 20-х ро­ках XVII ст. І ми не знаємо, де той священний камінь, під яким упо­коївся прах митця.

— Яким ви уявляли І. Вишенського, коли слухали повідомлення?

5.  Робота з підручником

— Опрацювати матеріал, дати відповідь на питання: «Що нового про життя Вишенського дізналися?»

6.  Робота з опорними схемами «Ренесанс в українській літературі»,
«Бароко в українській літературі», «Ідейно-естетичні погляди

І. Вишенського» з використанням комп'ютера (додатки до уроку)

Опрацювання учнями опорної схеми «Ренесанс в українській літе­ратурі».

Учитель. І. Вишенський рішуче відкидав Ренесанс та реформа­цію уже тому, що це було щось нове і йшло із Заходу. Проте у житті й творчості цього письменника помічаємо виразні прикмети цього сти­лю (насамперед реформаційного): пошук життєвого ідеалу, звернення до ранньохристиянської традиції, аскетизм, релігійний індивідуалізм та патріотизм, різку критику католицької церкви (схема «Ідейно-естетич­ні погляди І. Вишенського»). У творчій манері І. Вишенського помітні й елементи літературного стилю бароко, який  притаманний багатьом творам періоду давньої літератури (робота учнів із опорною схемою «Ба­роко в українській літературі»).

7.  Слово вчителя

Іван Вишенський — представник полемічної літератури. Його твори написані на чужині, тому мають форму послань. Зачинателем жанру вва­жають римського поета І ст. до н. е. Горація, автора «Послання до Пізо-нів», у якому викладені погляди на художню творчість та правила мис­тецтва. Творчість І. Вишенського поділяють на два періоди:

•   твори, написані до Берестейської унії;

•   твори, написані після Берестейської унії.

Відомо 17 творів, 16 дійшло до нас у рукописних копіях, лише один твір був надрукований. 10 своїх творів письменник об'єднав у збірку «Книжка».

Твори сповнені співчуття до покривджених, твердого переконання в тому, що всі люди рівні від природи і перед Богом, гнівного обурення вчинками тих, хто не хоче жити по правді. Найвизначніші — «Послання до всіх, в Лядській землі живущих», «Послання до князя Острозького», «Послання до єпископів», «Викриття диявола-світодержця».

«Послання до єпископів» адресоване архієпископові Михайлові, єпис­копам Потієві, Кирилові, Леонтієві, Діонісієві та Григорові, які в 1596р. в Бресті проголосили унію (спілку) православної церкви з католицькою. Але більшість віруючих не підтримали цю ідею, а сам Вишенський почав непримиренну боротьбу з уніатами. Саму угоду він називає «гадючою», єпископи ж зображені як жорстокі феодали, котрі голодних селян ще більше «оголоднюють і спрагнучими чинять». Єпископи привласнили собі великі церковні доходи, домоглися від польської влади «ласки, дару, блаженства'і святості». Вишенський показав, що для єпископів-зрадни-ків церква була не духовною потребою, а меркантильною, задля вигоди, збагачення, ситого нечестивого життя.

«Послання до єпископів» було критикою не лише церковної верхів­ки, а й панства — і українського, і польського. Через увесь твір різко проходить протиставлення панів і селян. Пристрасне слово письменника пройняте гнівом проти гнобителів і співчуттям до гноблених.

«Послання до єпископів» — відповідь на трактат єпископа Іпатія По-тія «Оборона згоди з латинським костьолом та вірою, що Риму служить». У Вишенського «згода» — синонім слова «зрада».

6. Виразне читання уривків із «Послання до єпископів», їх коментування

Настанова до читання: звернути увагу на художні особливості твору, визначити риси бароко у «Посланні до єпископів».

(Учні запишуть у зошити основні риси бароко у творчості І. Вишен­ського:

•   метафори та алегорії;

•   нагромадження повторів, риторичних питань;

•   складні синтаксичні конструкції, накопичення формальних при­крас;

•   незвичайні зіставлення, образи.)

III.         Закріплення

Бесіда з учнями

•   Яким ви уявляєте письменника?

•   Ознайомившись із І. Вишенським, поясніть слова А. Кримського про І. Вишенського.

•   Яке значення мала творчість І. Вишенського для розвитку української літератури⁹ Що робить І. Вишенського близьким нашому часу?

•   Яка провідна ідея його творчості?

IV.         Підсумок вивченого на уроці. Оцінювання

1. Слово вчителя

Ніхто до Вишенського не говорив такої жорстокої правди про життя покріпаченого народу, ніхто так сміливо не розвінчав розбещене життя феодалів-кріпосників у церковних сутанах. Сатира його — попередниця революційних послань Т. Г. Шевченка.

О розп'ятий! Ти ж лишив нам

 Заповіт отой найвищий:

«Свого ближнього любити,

За рідню життя віддать».

О розп'ятий! Глянь на мене!

О не дай мені пропасти

У безодні мук, розпуки

1         зневір'я глибині.

Дай мені братів любити

І для них життя віддати!

Дай мені ще раз поглянуть

На свій любий, рідний край...       

2.  Рефлексія

Скласти усне висловлювання-побажання І. Вишенському.

3.  Оцінювання роботи учнів
V. Домашнє завдання

Підручник, с. 50-54. (П, С). Дати відповідь на питання: «Що робить І. Вишенського близьким нашому часу?» (Д, В).

Індивідуальні повідомлення учнів до теми «Козацькі літописи. «Іс­торія Русів».

                                                                                                                                                   

                                                                                Додаток 1

Ідейно-естетичні погляди І. Вишенського

•   На церкву (повернення до візантійських традицій, неможливість примирення православ'я з католицизмом).

•   На людину (сповідування старохристиянського аскетизму, дотри­мання Божих заповідей, рівність людей перед Богом, захист бідних людей).

•   На освіту (зменшення ролі логіки, риторики, філософії, заміна їх вивченням релігійних книг).

•   На культуру (не приймав нічого, що приходило із Заходу).

•   На Україну (щиро, самозречено любив Україну-Русь, але відкидав усе, що суперечило православ'ю, наприклад, народну мову, фоль­клор).

Додаток 2

Ренесанс в українській літературі

Ренесанс (або доба Відродження) виник у XIV— XVст. у країнах Єв­ропи (Італії, Франції, Німеччині).

Характеризувався небаченим розквітом мистецтва (живопису, архі­тектури, скульптури, літератури).

Ідеологічною основою Ренесансу стали концепції гуманізму (з лат. humanus — людяний) та реформації (рух за оновлення церкви). Гума­нізм і реформацію об'єднувала критика середньовіччя та католицької церкви.

Додаток З

Бароко в українській літературі XVII—XVIII ст.

Поезія	Проза	Драматургія
•  Г. Сковорода «Сад бо­жественних пісень». • Збірка «курйозних «вір­шів «Молоко від вівці, пастирю належне» І. Величковського. • К. Сакович «На жалоб­ний погреб славного лицаря Петра Конаше-вича Сагайдачного». •Твори І. Некрашевича, С. Яворського, Л. Ба-рановича та ін. • Різдвяні та великодні бурлескні вірші-орації та вірші-травестії ано­німних авторів	•  Козацькі літописи Са­мовидця, Г. Граб'янки, С. Величка. •  «Історія Русів» невідо­мого автора. •  Проповіді Л. Барано-вича, І. Галятовського. •Житія і апокрифи («Житіє княгині Оль­ги», «Про пустельника» та ін.). •  Повісті та оповідання на мандрівні сюжети («Повість про Трою» та ін.)	•  Шкільна драматургія («Володимир» Прокопо-вича, «Милість Божа» та ін.). •  Інтермедії та інтерлюдії М. Довгалевського, Г. Кониського, Я. Гава-товича. •Діалог «Розмова Вели­короси з Малоросією» С. Дівовича. • Вертеп

•  
 Поєднання релігійних та світських мотивів. Розуміння природи як божественного витвору.

•   Увага до національної історії.

•   Пишність, декоративність форми. Мистецька гра: складна метафорика, алегоризм, емблематичність.

•   Контрасти у сприйнятті й відображенні мінливого світу. Смислові антитези і гіперболи.

•   Різномовність (церковнослов'янізми, книжна староукраїнська, на­родна українська, польська, латинська мова).