Національно-патріотичне виховання на уроках української мови та літератури

Відділ освіти Межівської районної державної адміністрації

РКЗО «Веселівська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів»

                                        

Національно-патріотичне виховання

на уроках української мови та літератури

                                         Підготувала

                                                                                   вчитель української мови та літератури

                                                Самборська О.Г.

2015-2016 н.р.

                                  Важливо, щоб ти був готовий померти за свою країну;

                ще важливіше, щоб ти був готовий прожити життя заради неї.

                                                                                                        Т. Рузвельт

      На сучасному етапі важливого значення набуває формування почуття патріотизму, національної самосвідомості учнівської молоді як запоруки її активної участі в соціально- економічній діяльності. Тому навчально-виховний процес у навчальному закладі необхідно вибудовувати таким чином, щоб пробудити в учнів національні почуття, виховувати в них повагу і любов до свого народу, до його віковічних моральних та духовних здобутків, а також самоповагу й гордість за свою Батьківщину, і на цій основі формувати суспільно значущі особистісні риси громадянина України: національну свідомість, духовність, трудову активність, морально-етичну, фізичну, екологічну і правову культуру. Адже національне виховання включає в себе кілька складових. Цей складний і тривалий процес передбачає цілий комплекс організаційних, дидактичних, методичних, психологічних, виховних заходів. І рідна мова та література в цьому комплексі (разом з історією України та українознавством (народознавством) – не просто найголовніша складова, а й фундамент цієї ідеологічної системи.

       Повага до своєї Вітчизни починається з рідного слова, літератури, історії рідного краю.

Саме тому моєю методичною проблемою є «Національно-патріотичне виховання на уроках української мови та літератури». Робота над цією проблемою дає змогу розкрити навчальний матеріал  цікаво, багатогранно,  по-сучасному та не втратити зв’язку з минулим, бо без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності – віддати життя за її свободу й незалежність, людина не може бути відданим громадянином своєї держави.

Завдання,  які ставлю перед собою  в роботі з учнями:

s  формування  національної свідомості і відповідальності за долю України;

s  виховання любові до рідної землі, її історії;

s  виховання громадянського обов’язку перед країною, суспільством;

s  виховання бережливого ставлення до національного багатства країни, мови, культури, традицій.

      Саме в дитинстві «…відкриваєш материк, котрий назветься потім – Україна», - писала Л. Костенко.

     Без відчуття приналежності до рідного народу, його історії, мови, культури, причетності до творення майбутнього своєї держави (і  тим самим – власного майбутнього!) неможливо стати повноцінним членом суспільства.

Патріотичне виховання - це сфера духовного життя, що проникає в усе,  що пізнає, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людина, яка  формується.

Василь Сухомлинський

В дитинстві відкриваєш материк, котрий  назветься потім — Батьківщина.

Ліна Костенко

Шматок землі, ти звешся Україною. Ти був до нас. Ти будеш після нас.

Ліна Костенко

Актуальність  досвіду

Найголовніше завдання вчителя – це формування в школярів національної гідності і гордості за свою землю, народ, батьківщину, усвідомлення себе представниками державної нації, носіями незалежності і державності.

                                                 Модель учня-патріота

Перш ніж розпочинати  працювати над проблемою, я мала для себе визначити, хто ж такий  патріот. У науково-методичній літературі існує безліч тлумачень цього поняття. Мені найбільш імпонує визначення, яке подає  Академічний тлумачний словник української мови: «Той, хто любить свою батьківщину,відданий своєму народові, готовий для них на жертви й подвиги». Узявши його до уваги та врахувавши власний досвід роботи, я створила модель учня-патріота.

Отже, особистістю з чітко сформованими почуттями громадянськості й патріотизму, на мою думку, є та дитина, яка:

1) прагне постійно вивчати українську мову, вільно нею володіти;

2) вивчає історію нашої країни, рідного краю, знає її глибоке історичне коріння;

3) глибоко знає рідну символіку й з повагою ставиться до Державних Прапора й Герба України,  розуміючи, із хвилюванням співає Гімн;

4) зможе  завжди і скрізь свідомо захищати інтереси своєї вітчизни, свого народу.

 Виховання патріота – завдання надзвичайно складне, тому вимагає належної змістової наповненості занять з учнями, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової, розвиваючої, творчої діяльності.

Основними   напрямами  виховання  національної  свідомості та  патріотизму на моїх   уроках української  мови й літератури є:

1)    виховання пошани й любові до рідної мови, прагнення зберегти її, бо  «нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову». (Ліна  Костенко);

2) формування думки про суспільну  значимість  родини, сім’ї, роду, родоводу;

3) формування  знань про історіюУкраїни, державні та національні  символи;

4)  формування стійкості у своїх національних переконаннях.

                 Виховання пошани й любові до рідної мови

     Рідна мова – найважливіший засіб патріотичного виховання. Вона була і є важливою сферою впливу на національну свідомість молоді, ідентифікаційним кодом нації.

Основна мета навчання української мови полягає у формуванні національно  свідомої, духовно багатої мовної особистості. Одним із завдань є формування духовного світу учнів, цілісних світоглядних уявлень.

У процесі вивчення  української мови найважливіше місце посідає процесс формування  пошани й любові до рідного слова. Глибоке вивчення української мови можливе тільки тоді, коли учень усвідомлює її як найдорожчий скарб, у якому втілені національна самосвідомість, характер,  історія народу.

Є кілька типів навчального матеріалу,  який  можна  використати з цією метою:

по-перше, «Загальні відомості про мову»,

по-друге, дидактичний матеріал, що використовується з метою виховання: вправи підручника, різні види диктантів, усні й письмові перекази і твори, тексти для аудіювання та читання мовчки тощо.

Робота над формуванням патріотизму проводиться в кожному класі, однак об’єм роботи інший і залежить від загальної підготовки учнів та специфіки програмового  матеріалу з української мови.

У 5 класі  подаю  поняття  державності  мови, ознайомлюю учнів зі значенням мови в житті  суспільства, з’ясовуємо те, як вона з’явилась, розвивалась тощо.

У 9 класі – це розмова про процес і результат  розвитку  української  мови в ході історичного становлення українського суспільства та його культури, функції мови в житті суспільства, про причини включення української мови до складу світових мов - політичних, наукових, культурно-історичних, лінгвістичних.

Для глибшого засвоєння теоретичного матеріалу з кожного розділу пропоную дітям цікаві, захоплюючі інноваційні форми навчальної діяльності: індивідуальні наукові розвідки, мовні проекти, мандрівки, лінгвістичні повідомлення. Використовую такі інноваційні форми як моделювання ситуацій,  рольові ігри, наприклад: «Я - мовознавець», «Знайомство із словосполученням», «Подорож у країну Морфологію» тощо.

На уроках розвитку  комунікативних  умінь і навичок  акцентую  увагу  учнів на тих думках, почуттях, що формують патріотизм, наприклад:

-         Чому українську мову називають солов’їною?

-         Якого  кольору слово «Україна»?

-         Для чого потрібно знати історію   свого народу?

-         Що   ви знаєте про славних  лицарів-запорожців?

На уроках української мови у 6 класі пояснюю значення діалектних та застарілих  слів, фразеологізмів, що сприяє поповненню словникового запасу учнів, звертаю увагу на вивчення українського побуту: старовинні речі, їх призначення, народний одяг, його символічні елементи, з’ясовую наявність у сім’ях переданого у спадок старовинного одягу. Вважаю, що учні мають чітко усвідомлювати себе частиною своєї сім’ї,  родини, тому що слова «рід», «родина», «народ» - одного кореня, тож людина не любитиме своєї Батьківщини, якщо  цурається батька, матері родичів, рідної мови. Учні  розповідають про  своїх  батьків, дідусів, бабусь, їх професії й захоплення,  традиції своїх родин.  Пропоную школярам створити «Родовідне дерево» і, обов’язково з гордістю, прокоментувати  його своїм однокласникам.

Під час вивчення міфів, легенд, народних переказів і казок календарно-обрядових й історичних пісень (фольклорних творів) варто звертаю увагу на те, що їхні герої – це позитивні й негативні моделі наших пращурів-українців: світлі персонажі Сварог, Берегиня, Білобог протиставляються темним силам Чорнобогові і  ящерам. Розмова про героїчні вчинки Хмельницького, Морозенка, Кармалюка має формувати чітке розуміння наступності поколінь, відгомін колишніх перемог у сучасному житті: справжні герої жили не лише в минулому, вони були в нашій недавній історії, є і серед нас, тобто ми, сучасні українці, - нащадки духовно і фізично сильних людей. Аналіз сюжетів народних творів сприяє формуванню в учнів морально-етичних цінностей, усвідомлення себе як частини великого етносу з величною історією. Вивчаючи літописні оповідання в сучасних перекладах В. Близнеця, драматичний твір О. Олеся “Ярослав Мудрий” демонструю учням  архітектурні пам’ятки, які є найкращим свідченням високої обдарованості наших предків: зображення Києво-Печерської лаври, Софії Київської, Золотих воріт, пам’ятників засновникам Києва, княгині Ользі, Ярославові Мудрому . Ознайомлюючи учнів із життям і творчістю Т. Шевченка, розповідаю не лише про важке дитинство поета, а висвітлюю його талановитість, багату фантазію, творчу уяву, роблю акцент на красі українських пейзажів і споконвічного прагнення наших пращурів жити в гармонії з рідною природою (“Садок вишневий коло хати”, “За сонцем хмаронька пливе...”). Узагалі, бесіди про минуле нашого народу намагаюся проводити в оптимістичному аспекті, наголошуючи на світлих сторінках української історії, а про труднощі варто говорити як про чинники, які робили нас, українців, сильнішими й досвідченішими. Саме такий підхід формуватиме в учнів любов і повагу до рідної землі, вироблятиме стійкий імунітет до негативних викликів сучасного суспільства.

Справжній урок літератури – це урок виховання громадянськості, почуттів добра і краси, утвердження високих моральних ідеалів, формування гармонійно розвиненої особистості, активної життєвої позиції учня. Завдання учителя словесника полягає в тому, щоб засобами художнього слова зуміти знання  перетворити в переконання, зробити ці ідеї осмисленими, усвідомленими, глибоко продуманими. Вони повинні стати органічною потребою, невід’ємною частиною життя, нормою поведінки кожного учня. Адже зберегти і зміцнити нашу державу можуть громадяни, які люблять свою Батьківщину, свій народ, готові жити в Україні, пов’язати з нею свою долю, готові  відстояти незалежність  Батьківщини. Такою  величною постає перед нами Ліна Костенко. Поетеса, геніально-поетичне й інтелектуальне слово якої органічно поєднується з національною самосвідомістю громадян, котра ґрунтується на національній ідентифікації: вбирає в себе віру в духовні сили своєї нації, її майбутнє; вміння осмислювати моральні, духовні  та культурні цінності; систему вчинків, які мотивуються любов’ю, вірою, волею, відповідальністю перед своєю нацією.

    Саме на  уроці української літератури з теми «Л.Костенко. Цікаве про поетесу. Диптих із поеми «Чайка на крижині» - «Крила».  Розгорнута притчова метафора про глибоке духовне наповнення людини. Духовне багатство – найбільший скарб у житті» намагаюся вчити дітей відчувати силу й красу українського слова, бачити глибше, завдяки мові, красу навколишнього світу, задумуватись над проблемами життя, над його суттю. Навчаю розуміти й коментувати метафоричний підтекст образів, висловлювати власні про духовне наповнення кожного, індивідуальні способи його проявів у реальному сучасному світі; підводжу учнів до усвідомлення міркування різниці між матеріальним і духовним; працюю над вихованням цілеспрямованої, духовно багатої особистості. Саме такі цінності потрібно формувати у свідомості учнів для того, щоб і вони в майбутньому дбали про становлення і утвердження незалежної України.

Переконана, що для розвитку інтересу до знань велике значення мають вдало дібрані пісня, картина, вірш, легенда тощо, які стають об'єктом переказу, опису, роздуму, аналізу. Вони відкривають  учням світ у живих барвах, яскравих і трепетних звуках і є неперевершеним зразком мистецтва. Це все розвиває спостережливість, виховує доброту, милосердя, співпереживання, акторські здібності, уміння уявляти, знати традиції і намагатися їх зберігати. Учні із захопленням знайомляться з народними звичаями та обрядами, так майстерно виписаними українськими митцями: І.Котляревським («Енеїда, «Наталка Полтавка»), Г.Квіткою-Основ’яненком («Маруся», «Конотопська відьма»), І.Нечуєм - Левицьким («Кайдашева сім’я»).

Виховання патріотизму та громадянськості найкраще проявляється через любов до України, відданість їй, в усвідомленні бажання й готовності стати на захист рідної землі за прикладом наших предків: запорізького козацтва, гайдамаків, січових стрільців, сучасних лицарів-українців, що захищають волю й незалежність нашої держави. Особливу цікавість і симпатію в учнів викликає образ українського козака-захисника Батьківщини від чужоземних загарбників, носія високої національної свідомості та глибокої духовності.

Козацька педагогіка формувала в підростаючих поколіннях українців синівську вірність рідній землі. На уроках української мови використовую дидактичний матеріал про славних лицарів України.  

       Одним із найглибших  патріотичних  почуттів  людини є любов до рідного слова, поезії. Програма з української літератури передбачає не лише вивчення художніх текстів, біографічних відомостей у контексті розвитку історії української літератури, а й системний ідейно-художній аналіз творів із одночасним засвоєнням теорії літератури.  Для восьмикласників буває складно осягнути курс літератури,  її особливе місце в сучасному освітньому просторі. А перед учителем стоїть найважливіше завдання – формувати духовність молодого покоління, вести учнів до вершин національного і світового письменства.

Для характеристики художніх образів пропонуються різноманітні види активізації навчальної діяльності учнів, оформлених у схемах, таблицях. Наприклад, «Інформаційне гроно», «Міні-дискусія», «Займи позицію».

Подаю й орієнтовні плани характеристики образів, розмежування позитивних і негативних рис характеру, формування ідеалу як виразника патріотичної ідеї чи інших морально-людських чеснот.

Неможливо уявити справжнього громадянина-патріота без любові до рідного краю,  до своїх письменників-земляків. Тому на уроках літератури рідного краю знайомимося із творчістю поетів та письменників нашого села, Межівщини та Дніпропетровщини. Співпрацюємо із сільським бібліотекарем.

 На уроках позакласного читання ознайомлюю дітей з легендами про рідний край, його героїв, героїчними піснями і думами, продовжую знайомити їх з традиційними святами українського народу: національними, обрядовими, релігійними, залучаю дітей до активної участі в них. Під час проведеної роботи учні вчаться систематизувати матеріал про фольклорні символи українського народу та інших народів, що населяють Україну: одяг, рушник, вінок, головний убір, рослини - барвінок, верба, дуб, калина і т.д..

У закладі діє ШНТ «Ерудит». Разом з ученицею  11 класу Касян Русланою ми дослідили походження українських прізвищ взагалі та прізвищ учнів нашої школи.
      Отже, на мою думку, національно-патріотичне виховання  на уроках української мови та літератури сприяє збагаченню духовного світогляду учнів, формує усвідомлення себе як часточки українського народу з власною національною гідністю.