Екологічне виховання учнів школи-родини у контексті випереджаючої освіти

Департамент освіти і науки Дніпропетровської державної адміністрації

Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Кафедра управління загальноосвітніми навчальними закладами

Відділ креативної освіти та координації методичної роботи

 

ВИПУСКНА ТВОРЧА РОБОТА

Екологічне виховання учнів школи-родини у контексті випереджаючої освіти                     

 

Час і батькам, і вчителям глибоко усвідомити, що ні школа без сім’ї, ні сім’я без школи не можуть справитись з найтоншим, найскладнішим завданням –

становленням  людини.

В.О.Сухомлинський

Школа ХХІ століття… Яка вона? Відповідь на це запитання ми знаходимо, насамперед, у державній національній програмі «Освіта України ХХІ століття», де серед пріоритетних напрямків реформування освіти відзначено, що в основу національної школи мають бути покладені такі чинники:  принцип єдності сім’ї та школи, наступності та спадковості поколінь, організація  родинного виховання та освіти.   І це закономірно, адже побудувати повноцінну національну школу без родинного виховання, активної участі  й підтримки батьків неможливо.

          Усвідомлюючи роль і значення інноваційного характеру діяльності школи як рушійної сили освітянських реформ наша школа обрала і працює над проблемною темою: «Створення інноваційної системи розвитку учня на засадах педагогіки родинності».  

           Мета програми полягає у розробці моделі життєдіяльності школи-родини на українознавчій основі, структуруванні знань і виховного процесу; виховання здорової, компетентної особистості- громадянина України- носія національних цінностей, патріотизму, громадянськості, з почуттям національної гідності та національного менталітету, носія загальнолюдських, наукових, філософських, релігійних надбань, який живе в гармонії з природою, сам із собою, здатний до самовизначення і самореалізації та спроможного репрезентувати Українську державу у європейській спільноті. Створення умов для гармонійного розвитку особистості, формування людини нового типу  - освіченої, працездатної, готової до співпраці та творчої діяльності, яка вміє реалізувати себе у цьому світі.

     У Національній доктрині розвитку освіти в Україні, в Законах України «Про дошкільну освіту», «Про освіту», «Про загальну середню освіту» йдеться про необхідність виховання в дитини ціннісного ставлення до життя, власного здоровя і   здоровя інших людей як найвищої індивідуальної та суспільної цінності. Ці завдання набувають особливої актуальності за умов сьогодення та реалізуються через комплекс повноцінного медичного обслуговування, створення екологічно сприятливого життєвого простору, здоровязберігального та здоровяформувального середовища, оптимізацію рухового режиму дітей.

У своїй роботі спробуємо дослідити екологічний напрям випереджаючої освіти  в умовах школи-родини.

Актуальність і обґрунтованість даної теми визначається особливостями сучасного етапу розвитку національної системи освіти, світоглядно - методологічними, теоретичними і практичними потребами щодо її модернізації, необхідністю переосмислення ціннісних засад освіти в ХХІ ст. через призму пріоритетів сталого розвитку України як незалежної держави.   

Мета: формувати мислення, орієнтоване на стале майбутнє та відповідні смисложиттєві цінності і пріоритети. Сприяти становленню всесторонньо освіченої, соціально активної особистості, яка розуміє нові явища та процеси суспільного життя, володіє системою поглядів, ідейно-моральних принципів, норм поведінки, які забезпечують готовність до соціально відповідальної діяльності та неперервної освіти у швидко змінюваному світі. Поєднання випереджаючої освіти із стратегією сталого розвитку передбачає формування відповідних життєвих стратегій та моделей поведінки особистості, орієнтації на якісні та ефективні форми побудови майбутнього.

     Концепція розвитку нашого начального закладу – це концепція оздоровчо-екологічного напряму, базована на урахування стану здоровя, самопочуття, особливостей родинного виховання.

Завдання:

1.     Формувати активну, гуманну позицію у ставленні до природи.

2.     Підвищувати свідомість учнів, розуміння ними цінності навколишнього середовища; поглиблювати обізнаність учнів із проблемами промислового забруднення.

3.     Продемонструвати позитивні приклади здорового екологічно виваженого способу життя, розвивати почуття власної відповідальності; надавати учням можливість вносити у своє життя позитивні зміни

     Розроблена концепція передбачає неперервність і наступність у єдиній системі освіти поміж її ланками та створення належних умов для реалізації.

Очікувані результати:                                                                                                    підвищення рівня духовності дітей і педагогічних працівників;                          зростання культури та соціальної активності підростаючого покоління у сфері природозбереження;                                                                                                        підвищення рівня професійної майстерності педагогічних працівників;                              підвищення рівня вихованості,успішності та якості знань учнів;                   підвищення екологічної грамотністі учнів;                                                              зменшення показників,пов’язаних з девіантною поведінкою учнів;                           поліпшення екологічної ситуації, пов’язане з кращою культурою поведінки населення;                                                                                                                                        соціально-економічна ефективність внаслідок більш відповідального ставлення учнів і педагогів до національних багатств.

    

КОНЦЕПЦІЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

  На сьогодні концепція сталого розвитку є провідною стратегією подальшого існування постіндустріального суспільства . Вирішальне значення для становлення безпечного розвитку має освіта, яка є рушійною силою для реалізації необхідних суспільних змін. Розумної альтернативи сталому розвитку немає і все світове співтовариство робить певні кроки для переходу на нову стратегію свого розвитку у XXІ столітті. Україна у цьому процесі значно відстає від інших країн. Прискорити цей процес може формування та функціонування нової системи освіти – освіти для сталого розвитку. Проблема виживання й подальшого існування людства гостро постала вже у другій половині XX ст. Вона обумовлена багатьма чинниками. Зокрема, швидким вичерпанням природних ресурсів; екологічною кризою; несприятливою демографічною ситуацією; злиднями і голодом у багатьох регіонах світу; постійними конфліктами в суспільстві; війнами з використанням зброї масового знищення; небезпекою міжнародного тероризму тощо. На перехресті проблем виникла концепція сталого розвитку суспільства як такого, що надійно забезпечує збереження довкілля і задоволення потреб не лише сучасності, а й наступних поколінь людства.  

      Нагальною потребою ХХІ століття є формування такого способу життя, який склав би основу довготривалого ощадливого розвитку людства;освіта для сталого розвитку охоплює екологічну, економічну та соціальну проблематику навчання та виховання під кутом зору формування нової системи ціннісних орієнтирів та моделей поведінки підростаючого покоління та суспільства загалом.

     Поняття сталого розвитку                                                                                                                               Сталий ро́звиток (англ. Sustainable development) — загальна концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їх потребу в безпечному і здоровому довкіллі.Сталий розвиток - стабільний спрямований розвиток економічної та соціальної сфер при раціональному використанні екологічних ресурсів. Сталий розвиток — це керований розвиток. Основою його керованості є системний підхід та сучасні інформаційні технології, які дозволяють дуже швидко моделювати різні варіанти напрямків розвитку, з високою точністю прогнозувати їхні результати та вибрати найбільш оптимальний.Поняття сталості передбачає створення умов для розповсюдження такого підходу до життя,коли розвиток суспільства спрямований забезпечити потреби нинішніх поколінь без втрат для майбутніх поколінь забезпечувати свої власні потреби.                                                       Дві найважливіші ідеї підпорядковані сталому розвитку:                                                • розв'язання економічних, соціальних та екологічних проблем і досягнення рівноваги між ними для забезпечення якісного рівня життя людини.                                                     • впровадження зобов'язань нинішнього покоління, які  гарантують таке збереження природних, соціальних та економічних ресурсів, щоб  рівень добробуту наступних поколінь  лишався не нижчим за сучасний .

   ЕКОЛОГІЧНИЙ НАПРЯМОК – ОСНОВА ВИПЕРЕДЖАЮЧОЇ ОСВІТИ  Екологічна компонента передбачає вирішення таких завдань:

-        засвоєння учнями знань щодо стану довкілля, органічної єдності людини та природи, заходів зі збереження цілісності природних екосистем, способів виходу з екологічної кризи;

-        формування екологічного світогляду та екокультури на засадах розкриття змісту та впровадження норм і принципів екологічної етики та етики відповідальності;

-        виховання патріотичних почуттів, любові до рідного краю як складових екологічної освіти для сталого розвитку;

-        засвоєння основних знань та умінь щодо здорового способу життя, гармонізації стосунків між людиною та природним середовищем;

-        прилучення до екологічного руху.                                                                                                                     Екологічне виховання — систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток екологічної культури особистості.                                                                                                       Система екологічного виховання передбачає формування умінь аналізувати явища природи, бережливого ставлення до її багатств як надзвичайно важливого середовища існування людини.

Завдання і зміст екологічного виховання.                                                                              Основними завданнями екологічного виховання є нагромадження в людини екологічних знань, виховання любові до природи, прагнення берегти і примножувати її багатства та формування вмінь і навичок природоохоронної діяльності.                                                                                                                             Зміст екологічного виховання передбачає розкриття сутності світу природи — середовища існування людини, яка повинна бути зацікавлена у збереженні його цілісності, чистоти, гармонії. Індивід має вміти осмислювати екологічні явища і розумно взаємодіяти з природою. Естетичний підхід до природи сприяє формуванню моральних почуттів обов'язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності.                                                                   Любов до природи слід виховувати з раннього дитинства. «Дітей, що не вміють ще ходити, — вважав Г. Ващенко, — треба частіше виносити на свіже повітря, щоб вони могли бачити рідне небо, дерева, квіти, різних тварин. Все це залишається в дитячій душі, осяяне почуттям радості, і покладе основи любові до рідної природи».          Першооснови екологічного мислення закладаються в сім'ї, яка покликана прищепити дітям систему екологічних цінностей, норм поведінки у природному середовищі.                                                                                                                                  У тісному взаємозв'язку із сім'єю працює і дитячий садок. Його завдання — через казки, міфи, ігри розвивати пізнавальні здібності дітей, знайомити їх з елементарними зв'язками живої і неживої природи, впливом людини на природне середовище, завдяки чому в дитини формуватиметься потреба у спілкуванні з природою.                                                                                                                         Розпочате в дошкільному віці екологічне виховання триває на всіх етапах навчання у школі. Кожен із них має свою мету, завдання, відповідну віковим особливостям школярів методику.                                                                                                                На першому етапі (молодші школярі) школа забезпечує комплексне вивчення природи і розкриття учням її багатогранних аспектів: естетичного, санітарно-гігієнічного, екологічного, економічного. Діти мають зрозуміти також залежність якості життя і здоров'я від стану довкілля, прагнути поліпшувати його.

На другому (5—7 класи) і третьому (8—9 класи) етапах учні накопичують знання про природні об'єкти, закономірності розвитку та функціонування біологічних систем, аналізують і прогнозують нескладні екологічні ситуації, закріплюють правила поведінки в навколишньому середовищі. Водночас поглиблюються і збагачуються відомості про явища і закони природи, розкриваються причини екологічної кризи та усвідомлюється необхідність збереження природних комплексів (екосистем).                                                                                                                               На четвертому етапі (10—11 класи) завершується узагальнення здобутих екологічних знань, здійснюється моделювання простих кризових ситуацій. У навчальні плани включають інтегровані курси різних природничих, екологічних дисциплін.                                                                                                                    Шкільний етап екологічного виховання є базою для подальшого поглиблення екологічної освіти та виховання у вузах. Студенти повинні усвідомити цілісність природи Землі, єдність її процесів, зв'язок людини з природою. Вони мають знати, що їхня фахова діяльність, поведінка щодо природи повинні узгоджуватися з її законами. Лише за таких умов у майбутніх фахівців сформується почуття відповідальності за долю природного оточення.                                                          Екологічне виховання має сформувати екологічну культуру людини, для якої характерні різнобічні, глибокі знання про навколишнє середовище (природне і соціальне); екологічний стиль мислення, що передбачає відповідальне ставлення до природи та свого здоров'я; наявність умінь і досвіду вирішення екологічних проблем (насамперед на місцевому рівні); безпосередня участь у природоохоронній роботі, а також здатність передбачати можливі негативні наслідки природо-перетворювальної діяльності людини.                                                                                                           Формування екологічної культури особистості – невід’ємна частина навчально-виховного процесу школи..

Формування екологічної культури передбачає:

-   розуміння сучасних екологічних проблем держави й світу, їх важливості, актуальності та універсальності (зв’язку локальних проблем з регіональними і глобальними);

-   відродження кращих традицій українського народу у ставленні до довкілля, виховання любові до рідної природи;

-   усвідомлення безперспективності технологічної ідеї розвитку й необхідності її заміни на таку, яка базується на розумінні єдності всього живого й неживого в складно організованій глобальній системі гармонічного співіснування і розвитку;

-   розуміння необхідності узгодження стратегії природи і стратегії людини на основі ідеї універсальності природних зв’язків, споживацького ставлення до природи;

-   виховання особистої відповідальності за стан довкілля на місцевому, регіональному, національному і глобальному рівнях, уміння прогнозувати результати особистої діяльності інших людей, колективів;

-   розвиток уміння приймати відповідальні рішення щодо середовища, опанування норм екологічної, грамотної поведінки;                                                                                                                                                                                                   виховання екологічної поваги до власного здоров’я та вироблення навичок його збереження.                                                                                                                     Загальна мета екологічного виховання учнів може бути реалізована через систему завдань:                                                                                                                                           — формування в учнів розуміння необхідної гар­монії людини з природою;                      — оволодіння знаннями про природу (зокрема свого краю);                                                        — виховання почуття відповідальності за природу як національне багатство, основу життя на Землі;                                                                                                                            — формування готовності до активної екологічної ді­яльності та основ глобального екологічного мислення.                                                                                                      Умови ефективності екологічного виховання                                              Шляхами підвищення екологічної культури молоді й ефективності екологічного виховання є:                                                                                                                                                   — розроблення орієнтовного змісту неперервної екологічної освіти для всіх вікових категорій підростаючого покоління, збільшення ваги екологічних питань як у рамках певних предметів, так і за допомогою налагодження внутрі- та міжпредметних зв'язків;                                                                                                             — створення в закладах освіти відповідної навчально-матеріальної бази: куточків охорони природи, живих куточків та ін.;                                                                                            — удосконалення форм і методів екологічного виховання, активне залучення вихованців до природоохоронної роботи;                                                                                         — формування мотивів відповідального ставлення до природи, прагнення глибше пізнати її, примножувати її багатства.                                                                                    У формуванні екологічної культури провідна роль належить предметам природничого циклу. Однак і гуманітарні предмети передбачають щодо цього широкі можливості.                                                                                                                                З метою формування у дітей та підлітків екологічного світогляду та екологічної культури, дбайливого ставлення до навколишнього середовища, реалізації інших напрямів освіти для сталого розвитку у школі створено систему еколого-натуралістичного виховання підростаючого покоління. За організацію природоохоронних акцій «Зелений паросток майбутнього», «Парк – легені наших міст і сіл», організацію і проведення днів довкілля, просвітницьку природоохоронну роботу відповідає екологічна агітбригада «Еколог»..

Практичні природоохоронні заходи:                                                                 -  акція «Подаруй квітку школі»;                                                                                                                    - конкурс-огляд «Моя затишна класна кімната»;                                                                                                                 - конкурс-виставка «Природа, фантазія і ми»;                                                                                                                            - виготовлення годівниць, допомога птахам взимку;                                                                                                                    - участь в районних конкурсах шкільних екологічних агітбригад;                                                                                                               - робота над пошуково-дослідницькими проектами.

Природоохоронні та екологічні свята

- День зустрічі птахів;

- Свято квітів;

 - Всесвітній день здоров'я;

- День пам’яті Чорнобильської катастрофи;

- День боротьби з курінням.

Найголовніше в нашій діяльності – практичне спрямування заходів, залучення школярів до конкретних справ щодо збереження та примноження видового різноманіття фауни і флори рідного краю, збереження чистоти школи і села, що суттєво доповнює та розширює рамки екологічної освіти та дозволяє  всі аспекти освітньої діяльності розвивати у контексті сталого розвитку.                                         Оскільки, серед найбільш ефективних методів випереджаючої освіти є проектне навчання, творчою групою педагогічних працівників закладу й активних членів громади розроблено проекти та заходи щодо реалізації програми «Школа як осередок громади», закріплено координаторів за кожним із них.

Із метою розв’язання екологічних проблем проводимо роботу над проектом «Еко». Активно діє організація «Лицарі природи, яка розповсюджує листівки, буклети щодо проблем збереження довкілля, з метою пропаганди насадження зелених масивів проводимо інсценізовані виступи «Лицарів природи», на які запрошуємо батьків, учнів та вчителів навколишніх сіл, Періодично проводимо операцію «Вербовий пояс», з метою зміцнення русла річки. За сприяння місцевого благодійника відновлено греблю сільського ставу.

Мета проекту «Еко»

-         здійснювати екологічне виховання учнівської молоді;

-         формувати високі моральні принципи й активну життєву позицію в галузі охорони навколишнього природного середовища;

-         сприяти ти активізації роботи екологічних учнівських об’єднань;

-         формувати екологічну культуру дітей і дорослих.

Завдання проекту:

-         залучення учнів та батьків, сільської громади до розв’язання місцевих екологічних проблем;

-         іормування гуманістичного світогляду;

-         виховання активної життєвої позиції;

-         посилення ефективності заходів, спрямованих на покращення довкілля;

-         участь у розв’язанні проблем збереження малих річок.

ВИСНОВОК

     Дослідивши дану проблему , ми дійшли висновку, що  сучасні масштаби екологічних змін створюють реальну загрозу для життя людей. Забруднення повітря, водоймищ, ерозія ґрунтів і вирубування лісів у багатьох місцях досягли критичного рівня. Екологічна криза вимагає інтенсивного екологічного виховання підростаючого покоління зокрема і населення загалом.                                            

     Основними чинниками, які зумовлюють актуаль­ність проблеми екологічного виховання, є порушення природного балансу, яке викликане діяльністю люди­ни: забруднення атмосфери, ґрунту, воли досягло критичного рівня як в Україні, так і у всьому світі.

       Освіта для сталого розвитку бачиться як процес навчання тому, як приймати рішення, необхідні для забезпечення довгострокового майбутнього економіки, екології, соціальної справедливості. Розвиток мислення, орієнтованого на стале майбутнє та відповідні смисложиттєві цінності і пріоритети - ключове завдання освіти XXI столітті.

        Отже, концепція освіти для сталого розвитку передбачає створення умов для виконання освітою функцій випереджаючого чинника соціальних змін, інтеграцію принципів, цінностей та практик сталого розвитку у всі аспекти навчання та виховання.

      Суть концепції освіти для сталого розвитку у тому, щоб перебудувати навчальний процес у всіх ланках системи освіти таким чином, щоб вона стала здатною до вчасної підготовки людей до нових умов існування, дати їм такі знання й уміння, які дозволили б не тільки успішно адаптуватися у новому соціальному та інформаційному середовищі, але й активно впливати на нього в інтересах збереження й подальшого гармонійного розвитку людського суспільства.      Сприяти нагромадженню екологічних знань, виховувати лю­бов до природи, прагнення берегти і примножувати її багатства, формувати вміння і навички діяльності людини в природі – саме в цьому полягає  завдання екологічного виховання .                        

Цього можна досягти тільки спільними зусиллями: вчителі - учні - батьки – громадськість.

ЛІТЕРАТУРА

1.Висоцька О. Є. Випереджаюча освіта для сталого розвитку: методологія, методика, технології: навчально – методичний посібник.- Дніпропетровськ: Видавництво «Акцент ПП», 2012. -292 с.

2. Концепція екологічної освіти України // Екологія і ресурси: Зб. наук. праць. – Укр. ін-т дослідж. навколиш. середовища і ресурсів. – К.: Вид-во "Сталь", № 4. – 2002. – С. 5-25

3. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Географія 5-11 класи. – К.: Шкільний світ, 2001. – 224 с.

4. Пруцакова О.Л. Формування основ екологічної культури учнів 5-8 класів засобами дидактичної гри: Автореф. дис. … канд. пед. наук. – К. – 2002. – 19 с.

5. Пустовіт Н.А. Особистісно орієнтовані технології екологічного виховання підлітків // Наукові записки. Серія: педагогіка і психологія. – Випуск 5. – Вінниця: РВВ ДП "Державна картографічна фабрика", 2001. – С. 59-62

6.  http://uk.wikipedia.org/wiki/                                                                                                                     7. http://www.br.com.ua                                                                                                                             8. http://www.iitzo.gov.ua/proekt_osvita_rozvitku.html
9. http://osvita.ua
10. http://www.pml.dp.ua/video/stala_osvita.swf